Мікропластик і організм: що відомо та чому твердження про детокс потребують обережності

Мікропластик — це частинки пластику менші за 5 мм, і їх виявляли в крові людини, легеневій тканині та плаценті; проте їхній вплив на здоровʼя ще не з’ясований, і не доведено, що будь-який продукт, добавка чи метод «очищує» організм від мікропластику. Тому найобґрунтованіший науковий підхід — зменшувати вплив у розумних межах і підтримувати природну очисну роботу печінки та нирок здоровими звичками. Ця стаття пояснює, як мікропластик потрапляє в організм, що виявили дослідження і чому твердження про «детокс мікропластику» заслуговують на обережність.

Що таке мікропластик і звідки він береться

Виробництво пластику стрімко зросло з середини XX століття. За аналізом 2017 року від Geyer і колег, на той момент було вироблено близько 8300 мільйонів метричних тонн первинного пластику, а до 2015 року приблизно 79 % усього коли-небудь виробленого пластику накопичилося на звалищах чи в природному середовищі. Пластик біологічно не розкладається; сонячне світло, тепло й зношування розбивають його на дедалі дрібніші шматочки. Тепер мікропластик виявляють в океанах, ґрунті, питній воді, повітрі й харчових продуктах.

Як він потрапляє в організм

• Проковтування: Їжа й напої — головний шлях. Частинки можуть потрапляти в їжу з пакування, під час переробки та через забруднення довкілля. Оцінка 2019 року від Cox і колег визначила американське надходження з їжі приблизно в 39 000–52 000 частинок на рік, що зростає до 74 000–121 000 з урахуванням вдихання. Для людей, які п’ють лише бутильовану воду, оцінили приблизно 90 000 додаткових частинок на рік проти близько 4000 для тих, хто п’є воду з-під крана. Це оцінки, що залежать від методологічних припущень.
• Вдихання: Волокна, що вивільняються із синтетичних тканин, і міський пил можуть переноситися повітрям.
• Контакт зі шкірою: Великі частинки не проходять крізь неушкоджений шкірний бар’єр; наскільки контакт зі шкірою сприяє потраплянню мікропластику в організм, неясно.

Що знайшли в тілі людини

Кілька досліджень показали наявність мікропластику в тканинах людини: у 2022 році Leslie і колеги виміряли пластикові частинки у зразках крові людини й повідомили середнє 1,6 мкг/мл для сумарної вимірюваної концентрації. Jenner і колеги виявили мікропластик в 11 із 13 зразків легеневої тканини. У 2021 році Ragusa і колеги знайшли 12 фрагментів мікропластику в 4 плацентах людини. Ці дослідження кажуть «присутній»; самі по собі вони не відповідають на питання «скільки і наскільки шкідливо».

Що відомо про вплив на здоровʼя

В обсерваційному дослідженні Marfella і колег, опублікованому в New England Journal of Medicine 2024 року, було залучено 304 пацієнти, які перенесли каротидну ендартеректомію через безсимптомне захворювання сонної артерії, і 257 завершили спостереження. Поліетилен виявили у видаленій бляшці в 150 пацієнтів (58,4 %), а ті, у кого в бляшці були мікропластики, мали вищий ризик комбінованого результату — інфаркту, інсульту чи смерті від будь-якої причини — за середнього спостереження 33,7 місяця (співвідношення ризиків 4,53). Це асоціація: обсерваційне дослідження не може довести, що мікропластик спричинив ці події, а інші чинники та зворотну причинність не можна виключити. Всесвітня організація охорони здоровʼя (ВООЗ) у звіті 2019 року про мікропластик у питній воді також визначила ключові прогалини в знаннях і закликала до подальших досліджень. Коротко: частинки знаходять в організмі, але наслідки для здоровʼя повсякденних рівнів впливу ще вивчають.

Розумні кроки для зменшення впливу

Вплив неможливо звести до нуля, але ці кроки розумні, хоча окремо не показано, що кожен із них поліпшує результати для здоровʼя:

1. Скоротіть одноразовий пластик: Для води віддавайте перевагу пляшці з нержавіючої сталі чи скла, а для зберігання — скляному посуду.
2. Не розігрівайте їжу в пластикових контейнерах: Тепло й зношування можуть збільшувати вивільнення частинок.
3. Розгляньте воду з-під крана замість бутильованої: В оцінці Cox і колег бутильована вода була помітним додатковим джерелом. Якість води залежить від місцевих умов; якщо вас це турбує, перевірте звіт вашого муніципалітету про воду.
4. Віддавайте перевагу тканинам із натуральних волокон: Бавовна, вовна й льон вивільняють менше синтетичних волокон; фільтри для пральної машини — ще один варіант.
5. Прибирайте вдома вологим способом: Пил — носій частинок у приміщенні.

Як читати твердження про «детокс мікропластику»

В інтернеті ви побачите твердження, що паростки броколі, сульфорафан, спіруліна, хлорела, сауни чи добавки, що підтримують глутатіон, «допомагають вивести мікропластик». Кожне з них вивчали в інших контекстах; сульфорафан, наприклад, вивчають за вплив на власні захисні ферментні системи клітин. Але жодне з джерел, на які ми спиралися для цієї статті, не містить дослідження за участю людей, яке б показувало, що будь-який продукт, добавка чи практика сауни виводить мікро- чи нанопластик з організму. Тому твердження, що зелений порошок чи будь-який продукт «очищує від мікропластику», виходить за межі доказів. У природній системі очищення організму печінка перетворює речовини, тоді як нирки й кишківник їх виводять; наскільки ефективні ці системи щодо частинок мікропластику, поки неясно. Про сульфорафан та його харчове джерело можна прочитати нашу статтю про користь броколі для здоровʼя, яка дає стриманий підсумок доказів щодо сульфорафану й не містить жодних тверджень про мікропластик.

Зелені порошки в цьому контексті

Relive Greens від Root можна знайти на його сторінці продукту на нашому сайті. Ніщо в цій статті не означає, що Relive Greens чи будь-який інший продукт допомагає виводити мікропластик. Про те, як оцінювати зелені порошки, ми пишемо в статті Relive Greens проти AG1; загальні критерії якості дивіться в статті якість інгредієнтів добавок. Для різноманіття рослин і клітковини може допомогти й стаття чому мікробіом кишківника любить різноманітність.

Джерела

1. Geyer R, Jambeck JR, Law KL. Production, use, and fate of all plastics ever made. Sci Adv. 2017;3(7):e1700782. doi.org/10.1126/sciadv.1700782.
2. Cox KD, Covernton GA, Davies HL, et al. Human consumption of microplastics. Environ Sci Technol. 2019;53(12):7068-7074. doi.org/10.1021/acs.est.9b01517.
3. Leslie HA, van Velzen MJM, Brandsma SH, et al. Discovery and quantification of plastic particle pollution in human blood. Environ Int. 2022;163:107199. doi.org/10.1016/j.envint.2022.107199.
4. Jenner LC, Rotchell JM, Bennett RT, et al. Detection of microplastics in human lung tissue using μFTIR spectroscopy. Sci Total Environ. 2022;831:154907. doi.org/10.1016/j.scitotenv.2022.154907.
5. Ragusa A, Svelato A, Santacroce C, et al. Plasticenta: first evidence of microplastics in human placenta. Environ Int. 2021;146:106274. doi.org/10.1016/j.envint.2020.106274.
6. Marfella R, Prattichizzo F, Sardu C, et al. Microplastics and nanoplastics in atheromas and cardiovascular events. N Engl J Med. 2024;390(10):900-910. doi.org/10.1056/NEJMoa2309822.
7. World Health Organization. Microplastics in drinking-water. Geneva: WHO; 2019.

Висновок

Мікропластик знаходять у тканинах людини; його вплив на здоровʼя ще досліджують, і немає доведеного методу детоксу для його виведення. Розумний крок — зменшувати вплив і підтримувати нормальну роботу організму базовими речами, як-от збалансоване харчування, сон і рух. Якщо у вас є конкретне занепокоєння щодо здоровʼя, зверніться до лікаря.